Титанування - нанесення тонкого шару титану на поверхню виробів (головним чином сталевих) підвищення корозійної стійкості; здійснюється конденсацією парів титану чи дифузійним методом. Дифузійне титанування є хіміко-термічний метод обробки при якому насичення приповерхневого шару сталей титаном досягається за рахунок його дифузії. Насичення здійснюється за температур близько 1100 °С, глибина насичення зазвичай не перевищує 0,3 мм. Дифузійне титанування може проводитися в твердих (порошкоподібних), рідких та газоподібних насичувальних середовищах. При цьому поверхневих шарах маловуглецевих сталей у процесі насичення їх титаном створюється твердий розчин титану в залозі, який містить до 30% титану. Також можливе утворення в поверхневому шарі сталей інтерметалідного з'єднання TiFе2. У сталях з високим вмістом вуглецю в поверхневих шарах додатково утворюються карбідні сполуки, що різко підвищують твердість насиченого шару. Після дифузійного титанування зростає абразивна та корозійно-механічна зносостійкість виробів.
Для нанесення тонкого шару покриття титану шляхом конденсації парів титану на поверхні виробу, титан розплавляють і перегрівають за допомогою електронного променя в глибокому вакуумі. У такий спосіб наносять титанову плівку не тільки на метали, а й на скло та інші матеріали. Титанування, також як і борування, забезпечує подвійне підвищення експлуатаційної стійкості деталей, що швидко зношуються, технологічного оснащення та інструментів.
